Архітектурний маніфест, що зводить до мистецтва кожну лінію, форму і промінь світла. Це простір, який змушує поглянути інакше на бетон і сталь: зовні – закритий моноліт, а всередині – гра світла і тіні, що змінюється з часом. Бетонно-сталевий моноліт, що провокує, захоплює і ставить запитання.

Сучасний світ дизайну вимагає сміливості та нетривіальних рішень. Проєкт Gottlieb House, натхненний роботами Дональда Джадда і Річарда Серри від архітектурної студії Wood Marsh, виривається за межі умовностей житлового простору, перетворюючи будинок на скульптурний об’єкт у передмісті. Це місце, де архітектура зустрічається з мистецтвом, а форма стає діалогом із простором, світлом і матеріалами.
Філософія об’ємів: будинок без фасадів
Gottlieb House з перших хвилин викликає відчуття загадки. Незбагненна циліндрична форма необробленого бетону, що ніби відгороджується від зовнішнього світу, задає тон всьому проєкту. Тут немає фасадів чи тилу — лише пересічення масивних об’ємів, які рівнозначно взаємодіють із садом. Це архітектура, яка не підпорядковується традиційній логіці «переднього» й «заднього» планів, пропонуючи натомість багатовимірний простір. Окремої уваги заслуговує сталевий ящик, що виступає зі стіни, відбиваючи навколишнє середовище. Він ненав’язливо вказує на вхід, ніби запрошуючи відкрити таємницю будинку.






Драматизм світла: театр у кожній кімнаті
Переступивши поріг, ви потрапляєте до фойє, де сталева форма продовжується, формуючи навіс над головою. Це місце — справжній архітектурний театр. Монументальна бетонна стіна підкреслює висоту простору, а світловий люк стає головним актором у цій постановці. Він не просто освітлює — він «малює» світлом, змінюючи атмосферу протягом дня. На нижньому рівні розташовані просторі житлові й розважальні зони, наповнені природним світлом. Скляні стіни розчиняють межі між інтер’єром і екстер’єром, створюючи відчуття єдності із садом. Водночас приватні приміщення на верхньому рівні контрастують своєю камерністю — вони більше схожі на затишні печери, що дарують відчуття спокою та усамітнення.




Матеріали, що говорять
Gottlieb House — це симфонія бетону, сталі, скла і каменю. Зовнішні бетонні стіни спеціально піддані атмосферним впливам, що додають їм унікального характеру. Інтер’єр відображає цю ж ідею: тераццо, мармур і сталь утворюють гармонію текстур. Особливу роль відіграють зелені акценти у плитці, що перегукуються із природними ландшафтами. Цей підхід створює ефект цілісності — немає різкої межі між тим, що всередині, і тим, що зовні.


Погляд у майбутнє житла
Gottlieb House — це не просто будинок. Це маніфест, який нагадує, що архітектура може й повинна бути більше, ніж функціональність. Вона може кидати виклик уяві, провокувати й ставити запитання. Чи готові ви до такого майбутнього?




P.S. Цей будинок змушує задуматися: чи готові ми сприймати житло як витвір мистецтва?