Італія, якою її ще не бачили: з келихом Brunello, серед оксамитових сидінь і пейзажів, що спливають за вікном — у новому втіленні легендарного Orient Express. Вишуканий дизайн, мішленівські страви, неповторні маршрути.
Є подорожі, в яких головне — пункт призначення. А є такі, де сам шлях перетворюється на життєвий досвід. La Dolce Vita Orient Express — саме така подорож. Вона не поспішає. Вона запрошує до ритму, в якому хочеться залишитися. На пероні станції Остіенсе в Римі не чути звичних для вокзалів кроків поспіху. Тут панує інша енергія — зібрана, вивірена, трохи театральна. В атмосфері очікування — присмак класики. У повітрі — легкий аромат кави та нових вражень. La Dolce Vita Orient Express — це більше, ніж розкішний поїзд. Це маніфест нової культури мандрів: коли сам шлях перетворюється на частину досвіду, а не просто з’єднує точки на карті. Запущений на початку квітня, перший поїзд під брендом Orient Express в Італії став символом повернення до повільних подорожей, насичених змістом. Новий проєкт легендарного бренду, втілений силами Arsenale, Orient Express, FS Treni Turistici Italiani та Fondazione FS Italiane. Але цей поїзд не повторює минуле. Він говорить його мовою — і водночас створює нову граматику розкоші.
Подорож, яка розгортається у ритмі італійських пейзажів
Перший маршрут — це повільна подорож до Монтальчино, середньовічного містечка, оточеного виноградниками та виноробнями, з подальшим поверненням до Риму. Це трохи більше ніж 200 кілометрів — але саме у цій мірі приховано головне: увага до часу, простору, атмосфери. На борту — 31 каюта у 12 вагонах, включно з 12 каютами класу люкс і 19 люксами, розрахованими загалом на 62 пасажири. Це не масовий туризм, а інтимний досвід для тих, хто цінує стиль і зміст. Як у класичних кадрах з кіно, тут є і вагони-ресторани, і бар-вагони, інтер’єри яких відсилають до італійської естетики середини XX століття. А меню — це окрема історія, де тема кухні відзначеної зірки Мішлен, з акцентом на локальність і сезонність.
Італійський модернізм і майстерність ручної роботи
Інтер’єри La Dolce Vita створені за проєктом Dimorestudio — студії, що славиться здатністю поєднувати історичні пласти з сучасною інтерпретацією. У поїзді переплітаються кілька важливих для італійської культури тем: філософія повільної подорожі, майстерність Made in Italy, ремісниче виробництво, натхнення дизайном 1960-х. Серед матеріалів — горіхове дерево, оксамит, лаковані поверхні, латунні деталі, гру в текстурах створює чергування матових і глянцевих покриттів. Авторські світильники, виготовлені на замовлення, персоналізовані меблі, візуальні цитати Боналумі та Кастеллані — усе це вибудовує простір, у якому хочеться залишитися довше, ніж триває подорож.
Реставрація як культурна інвестиція
La Dolce Vita — це також про збереження. Оригінальні вагони моделі Z1, які стали основою потяга, були ретельно відреставровані. Роботи тривали на ділянках між станцією CPL у Бриндізі та Omer у Каріні (Палермо). До відновлення долучилися компанії з Південної Італії, які спеціалізуються на проєктуванні та обробці залізничного транспорту — з дотриманням стандартів, які більше нагадують ювелірну, ніж інженерну роботу.
Маршрути поза шаблонами
Вже анонсовано створення шести поїздів La Dolce Vita, які працюватимуть виключно в межах Італії, з восьми маршрутів, що охоплять 14 регіонів країни. У програмі — не лише очевидні напрямки, як Венеція, Рим чи Палермо, а й менш туристичні, проте винятково атмосферні локації, як-от Маратея або Таорміна. Завдання — створити найбільший у світі приватний парк розкішних поїздів, здатний запропонувати альтернативу авіаперельотам і надмірному темпу класичного туризму. У центрі — не чек-лист з “must see”, а досвід, у якому комфорт, краса і зміст стають головними вимірами подорожі.
В епоху, коли все обертається навколо ефективності, La Dolce Vita дарує розкіш не поспішати. Іноді, аби справді кудись дістатися, треба дозволити собі їхати повільніше. З музикою, з вином, з італійським повітрям за вікном. А далі — побачимо. Але вже не так швидко.
