Забудьте про “затишок” і “комфорт”. Переможці INT Interior Design Awards 2025 пропонують нову парадигму: спальня як інтелектуальний простір, архітектура як нейроінтерфейс. Це не огляд трендів. Це аналітична деконструкція проєктів, що демонструють, як дизайн переходить від декорування до програмування емоційних станів. Для тих, хто бачить за естетикою ідеологію.
Архітектура як нейроінтерфейс: Деконструкція 13 спалень-переможців INT Awards 2025
Щороку вердикт INT Interior Design Awards слугує не стільки компасом трендів, скільки сейсмографом культурних зсувів. І те, що ми побачили у 2025 році в категорії житлової нерухомості, — це не еволюція. Це тектонічний розлом. Парадигма “спальня для сну” остаточно демонтована. На її місці зводиться нова конструкція: спальня як простір для калібрування свідомості.
Переможці цього року — від каліфорнійських мінімалістів до шанхайських концептуалістів — одноголосно відмовилися від дизайну як форми декорування. Натомість вони пропонують дизайн як форму програмування. Це архітектура, що працює не з естетикою, а з нейробіологією; не з кольором, а з циркадними ритмами; не з меблями, а з ритуалами.
Це аналіз 5 ключових кодів, зашифрованих у роботах тріумфаторів. Це не про те, “як зробити”, а про те, “як мислити”.
Код 1: Сенсорний аскетизм. Смерть візуального.
Поверхневий погляд на проєкти Dorothy Macik Design (Hidden Hills Sanctuary) чи Ascend Design (Tiong Bahru) може викликати подив: майже повна відсутність кольору, мінімум об’єктів. Але це не мінімалізм. Це сенсорний аскетизм. Ідеологія, що свідомо зводить візуальний шум до нуля, щоб активувати інші канали сприйняття.
Коли око не має за що “зачепитися”, прокидається шкіра. Ви починаєте відчувати прохолоду натурального каменю під ногами, шорсткість необробленої деревини на стіні, вагу кашемірового пледа. Це перехід від двовимірного, інстаграмного сприйняття простору до чотиривимірного, тактильного. Дизайн перестає бути картинкою і стає фізичним досвідом.
Код 2: Просторова церемоніальність. Архітектура як ритуал.
Західна культура, одержима ефективністю, ліквідувала “непотрібні” простори: коридори, фойє, передпокої. Ми входимо з вулиці одразу у вітальню, з вітальні — у спальню. Шанхайська вілла від Dejoy International завдає контрудару. Шлях від гаража до спальні тут — це послідовність просторових “шлюзів”, кожен з яких виконує функцію психологічної декомпресії.
Це повернення до концепції церемоніальності, де архітектура змушує вас рухатися усвідомлено, сповільнюватися. Ширма, що розділяє чайну кімнату, — це не декор, а символічний поріг, що фізично відділяє стан активності від стану спокою. Простір перестає бути контейнером і стає сценарієм, партитурою для ваших дій.
Код 3: Кураторська ідентичність. Дім як біографія.
Епоха “дизайну під ключ”, де професіонал створює для вас ідеальний, але стерильний простір, добігає кінця. Проєкт Casa Arte 10 від DOS Architects — маніфест нового підходу. Тут не декор диктує вибір артефактів, а особиста колекція мистецтва та сімейних реліквій диктує архітектуру.
Це перехід від споживання до кураторства. Ваш дім — це не шоурум, а музей вашого життя. Кожен об’єкт має бути не просто “красивим”, а “значущим”. Як лампа-віяло у Fan House від Catch On Interior, що є не освітлювальним приладом, а культурним кодом, який активує нейронні мережі, пов’язані з ідентичністю та приналежністю. Стенфордські дослідження підтверджують: такі персоналізовані простори знижують когнітивне навантаження. Мозок не адаптується до чужого — він впізнає своє.
Код 4: Біофілія як структура, а не декор.
Рослина у горщику — це не біофілія. Це декорування природою. Справжня біофілія, яку демонструє Casa Magnolia від TRESISMO, — це коли архітектура сама стає продовженням ландшафту. Органічні, криві лінії, що повторюють вигини річки, земляні тони, що є продовженням ґрунту за вікном, атріум, що перетворює будинок на дихаючі “легені”.
Тут природа — не гість, а співтворець. Нейробіологи з Zeki Lab довели, що наш мозок обробляє криві лінії у зоні, пов’язаній із задоволенням, тоді як гострі кути активують центр страху. Переможці 2025 року використовують це знання не для прикрашання, а для фундаментального проєктування емоційного фону.
Код 5: Адаптивність як ідеологія. Кінець статичності.
Спальня, що використовується 8 годин на добу, — це неприпустима розкіш у сучасному світі. Проєкт Urbesign у Тайчжуні з його модульними “островами” та множинними осями руху — це відповідь на реальність, де ми працюємо, медитуємо, тренуємося і живемо в одному й тому ж просторі.
Це кінець жорсткого зонування. На зміну приходять “м’які кордони” — мобільні ширми, модульні меблі, світлові сценарії, що дозволяють простору трансформуватися протягом дня. Дизайн перестає бути статичною декларацією і стає динамічним, живим організмом, що адаптується до потреб своїх мешканців.
FAQ: Для тих, хто мислить критично
INT Interior Design Awards — це одна з найпрестижніших незалежних премій у світі, що відзначає інноваційні та значущі проєкти в галузі дизайну інтер’єру. Її переможці часто стають індикаторами ключових змін та майбутніх трендів в індустрії.
Ключові напрямки — це не стилі, а принципи: біофільний дизайн (використання натуральних матеріалів), психологічна персоналізація (простір розповідає історію власника), адаптивна функціональність (гнучкість простору), сенсорний мінімалізм (“тиха розкіш”) та створення церемоніальних зон для психологічного розвантаження.
Не кінець, а переосмислення. Колір перестає бути самоціллю. Він використовується дозовано, як хірургічний інструмент для створення певного емоційного стану, а не як тотальне рішення. Колір — це театральна декорація, а не фарба на стіні.
Мінімалізм — це про відсутність зайвого. “Тиха розкіш” — це про присутність значущого. Це коли кожен об’єкт у кімнаті має бездоганну якість, історію та функціональну виправданість. Це не про порожнечу, а про максимальну концентрацію сенсу в мінімальній кількості предметів.
Вони ризикують ними стати. Але в основі лежать реальні наукові дослідження, що доводять прямий зв’язок між архітектурними формами, матеріалами та нашою нейрохімією. Переможці INT Awards демонструють не маркетингове, а фундаментальне застосування цих принципів.
Абсолютно. Йдеться не про масштаб, а про принципи. Замість кам’яної стіни — одна важка керамічна ваза. Замість архітектурних переходів — проста ширма. Замість колекції мистецтва — одна фотографія, що має для вас значення. Це про зміну мислення, а не про бюджет.
Вердикт: Тихий бунт проти візуального шуму
Аналізуючи вибір журі INT Awards, стає очевидним: ми є свідками тихого бунту. Бунту проти інстаграмної естетики, проти культури споживання, проти візуального перенасичення. Дизайн повертається до своєї первинної функції — не вражати, а служити. Не бути об’єктом бажання, а бути інструментом добробуту.
Переможці 2025 року не пропонують нам готових рішень. Вони ставлять нам питання. Чи готовий ваш простір розповідати вашу історію, а не копіювати чужу? Чи здатна ваша спальня заспокоїти вашу нервову систему після дня у цифровому штормі? Чи є ваш дім просто набором красивих речей, чи він є продовженням вас самих?
Це більше не про дизайн. Це про самопізнання.
